знов iз Лiни Костенко...

               
                ...  Я не люблю нещасних. Я щаслива.
                Моя свобода завжди при мені.
                Л.К.



Отак пройду крізь твій великий подив,
не зачеплюсь об лагідні слова.
Ти Вельзевул. По душу теж приходив.
А я не віддала її — й жива.
У тебе з вуст пашіло біле полум'я.
Аби ж то й окошилося на тім.
Ти був високий, наче сонце полудня,
і сумнівам скорочувалась тінь.
Таким лишись. А я піду у зливи.
Молитись пням... Такі тотальні пні..
Я не люблю нещасних. Я щаслива.
Моя свобода завжди при мені.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Пройду я молча…слушай ли, не  слушай.
Не зацеплюсь о лживые слова.
Ты Вельзевул. И приходил по душу.
А я не  отдала – и вот:  жива.
Из уст твоих пахнуло пламя белым,
Хотя бы и закончилось на том.
Ты был высокий, словно солнце,  зрелым.
Сомнений укорачивалась тень.
Таким останься…Мне дорога – в ливни.
Молиться пням…встать при могучем пне.
Несчастной мне не стать. Мне быть счастливой.
Моя свобода!.. Ты всегда при мне.


Аватар из Инета