Лина Костенко Пусть оживут античные скульптуры

Лина Костенко «Пусть оживут античные скульптуры …»
(перевод Владимира Туленко)

Пусть оживут античные скульптуры,
Ожив, кричат нам: «Караул, спасай!»
В Лос-Анджелесе пальмы, словно буром,
Корнями вгрызлись в городской асфальт.

Там смог навис, там солнца дистрофия,
Машины тиснутся, как овцы чередой.
Там аллигатор – городская аллергия,
Асфальт считает для себя водой.
 
Деревья уже держатся за стены,
Они уходят с болью в голове.
Не вечен мир – природа убиенна,
Как и кузнечик, что поёт в траве.

Леса мои, гаи мои святые,
Останьтесь вечно с нами вы живыми.


*****
Ліна Костенко «Одкам'янійте, статуї античні…»

Одкам'янійте, статуї античні,
одкам'янійте і кричіть на гвалт!
В Лос-Анжелесі пальми синтетичні
уже вростають коренем в асфальт.

Там смог навис, і сонце тяжко гріє,
потік машин тісніший череди,
і алігатор міста - алергія –
виходить із асфальтів, як з води.

Дерева вже тримаються за стіни,
вони ідуть із міста ледь живі.
Невже колись і їх уже не стане,
ні коника в реліктовій траві?

Сухі гілки - це вже вінок терновий.
Останній клен світ за очі забіг.
Залишитсья єдиний лист кленовий –
бетонний лист - розв'язкою доріг.

Ліси мої, гаї мої священні!
Пребудьте нам вовіки незнищенні!