городу N
на вуліцах, дзе дажываюць радасць!
Урыцкага.
Снег.
Цемразь…
Проста здрада
сабе самому – так хацець дамоў,
ісці да яру, азірацца зноў.
Адчуць як горад накладае вета.
Спытаць, і выйсці да былога следу –
і не знайсці ні жарсці, ні слядоў.
Ну, як цябе убачыць незнарок?
Такі “не мой”, ты ісціна чужая.
Ды чую я, што Верхні спіць Судок,
А зранку з сынам вы ўдваіх з’язджалі
на санках па празрыстасці снягоў.
Смяяліся…
Ах, колькі ліхтароў,
мой палюбоўнік! Ты сядзіш з гарбатай,
чакаеш ў нумары, і дзень той вінаваты
мне стане лёсам, згубіць мне вясну!
І бачу я, як зневажая страты,
ў апошні раз я разам з ім засну…
2015 - 2017
Свидетельство о публикации №117011307460
Тяжко Вам среди посредственности. Гляди, ещё и сумасшедшей объявят. Тьфу-тьфу-тьфу через левое плечо)))
Викторволодин 04.07.2017 10:48 Заявить о нарушении
Сумасшедшей тоже неплохо)) меньше претензий будет) сейчас есть вещи поважнее!) Оказалось - их немало.
Анастасия Котюргина 04.07.2017 11:05 Заявить о нарушении
Стало быть – накачу.) У Оксаны Гориславской двое, а ничего себе – сочиняет!)))
Викторволодин 04.07.2017 11:59 Заявить о нарушении