городу N

Ах, колькі можа выспець ліхтароў
на вуліцах, дзе дажываюць радасць!
Урыцкага.
                Снег.
                Цемразь…
Проста здрада
сабе самому – так хацець дамоў,
ісці да яру, азірацца зноў.
Адчуць як горад накладае вета.
Спытаць, і выйсці да былога следу –
і не знайсці ні жарсці, ні слядоў.
Ну, як цябе убачыць незнарок?
Такі “не мой”, ты ісціна чужая.
Ды чую я, што Верхні спіць Судок,
А зранку з сынам вы ўдваіх з’язджалі
на санках па празрыстасці снягоў.
Смяяліся…
Ах, колькі ліхтароў,
мой палюбоўнік! Ты сядзіш з гарбатай,
чакаеш ў нумары, і дзень той вінаваты
мне стане лёсам, згубіць мне вясну!

І бачу я, як зневажая страты,
ў апошні раз я разам з ім засну…

2015 - 2017


Рецензии
Нельзя мне бухАть. Но за Ваш талант и за Вас накачу!
Тяжко Вам среди посредственности. Гляди, ещё и сумасшедшей объявят. Тьфу-тьфу-тьфу через левое плечо)))

Викторволодин   04.07.2017 10:48     Заявить о нарушении
Спасибо! Насмешили!
Сумасшедшей тоже неплохо)) меньше претензий будет) сейчас есть вещи поважнее!) Оказалось - их немало.

Анастасия Котюргина   04.07.2017 11:05   Заявить о нарушении
С вещами поважнее всё будет хорошо! Всё устаканится. (Опять стакан нарисовался)))
Стало быть – накачу.) У Оксаны Гориславской двое, а ничего себе – сочиняет!)))

Викторволодин   04.07.2017 11:59   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.