Матерi

Дорогие читатели!
Просьба  стихотворение не  комментировать.
С  любовью  и уважением,  автор.



                Козаченко Т. Г.
               
Мати рідна моя,
Скільки ж ти  тих ночей недоспала!
Боже, скільки  прийшлось
На  город  протоптати стежок!..

А роботи тяжкої
На  долю нелегку дісталось -
Зберегти,  захистити,
На ноги підняти діток.

Відпустити  у  світ,
Та не спати -  все  дбати і дбати.
Залишитись  удвох
Берегти  материнський  поріг.

Добиватись  куска,
Щоб  було  чим  дітей пригощати,
Як  приїдуть додому
З  далеких  нелегких  доріг.

Рідні  мамо  мої!
Як  скучає  без  Вас  біла  хата -
Край  городу,  в  тіні,
Під  дитинства  шовковиці  спів...

І  на   всеньке  село
Мабуть,  хочется  їй  розказати:
По  моєму  подвір’ї
Колись  добрий  ангел  ходив...

Вже  давно  над  селом
В  вишині  пролетіла  журавка -
Назавжди  на  Той Світ,
Залишивши  на  обрії  слід.

Рідні мамо  мої,
Цих  полів  легкокрилая  Мавко!
Я  Вам  з  квітів  душі
Посилаю  для  серця  привіт.

Кожен  рік   навесні
За  селом  розцвітають черешні,
Серед   рідніх  полів,
Куди  бігли  дітьми  по  горох...

Я  Вам  ягід  нарву
З   ніжних  квітів,  достиглих нарешті,
Хай    дарами   дитинства
Вас   щедро  осипле   сам  Бог.

Я нарву  Вам   квітОк,
І  з  любов'ю, велично і просто
З  найчистіших  полів,
Де  ніколи  ніхто  не  збирав,

Їх  у  Всесвіт  відправлю.
Чекайте.  Приїдуть у гості.
Навздогін  прошепочу:
МилУйтесь,  то  ангел  послав.

Рідні  мамо  мої,
Ви  маленька  моя  сива  пташко!
Для  Вас  стільки  знайду
В  своїм   серці  любові  й  тепла!

Обігрію  в  путі
Я  земну   роботящу  комашку,
Щоб  у  спокої  й  милості
Вічно  у   Бога  була.

20. 12. 2006