Лина Костенко Заходит солнце за кулисы леса

Лина Костенко «Заходит солнце за кулисы леса …»
(перевод Владимира Туленко)

Заходит осень за кулисы леса,
В поклоне тополь  на закате дня.
Уж горизонт свой занавес повесил,
Небесный цирк к себе манит меня:

Бесплатно всё – пока не станет дурно,
Вот и созвездие, где всех главней Персей.
Жонглирует Вселенная Сатурном,
Раскручивая в танце карусель.

Заржал Пегас, и вновь блестит Корона,
И Волопас пасёт своих Телят.
Мерцания в созвездии Ориона,
И сальто Девы, и прыжки Плеяд.

Дома с деревьями стоят вокруг красиво,
И сладкий дым над этим счастьем всем!
В созвездии Льва кружатся в танце Рыбы,
Пульсирует мигая карусель.

Летит Нептун, и я с ним покатаюсь.
Не бойтесь, звёзды, я не разобьюсь.
Я тоже прицепилась и летаю,
Страдаю, мыслю, плачу и смеюсь.

Я вижу, как подковы гнёт пространство,
Туман галактик вижу за плечом.
Неведомый, загадочный и страшный
В тьме космоса расщёлкался кнутом.

И всё кружится в странной круговерти
В себе самом до полузабытья…
Живёт природа. Нет, поверьте, смерти, -
Есть разные аспекты бытия!

*****

Ліна Костенко «Заходить сонце за лаштунки лісу...»

Заходить сонце за лаштунки лісу.
Тополя поклонилась вдалині...
Вечірній обрій опустив завісу -
космічний цирк запалює вогні!

І цілу ніч дивися хоч задурно
у те склепіння, де горить Персей,
жонглює космос бриликом Сатурна,
і Всесвіт крутить всю цю карусель.

Ірже Пегас, виблискує Корона,
і Волопас пасе своїх Телят,
і мерехтять в сузір'ї Оріона
химерні сальта Діви і Плеяд.

Земні оселі і земні дерева,
і дим солодкий цих земних осель!
Кружляють Риби і сузір'я Лева,
мигтить і сяє вся ця карусель.

Летить Нептун і я з ним налітаюсь.
Не бійтесь, зорі, я не розіб'юсь.
Я теж тут причепилась і катаюсь,
страждаю, мислю, плачу і сміюсь

Дивлюсь як простір гне свої підкови,
туман галактик бачу за плечем.
І хтось страшний, незнаний, загадковий
в космічній пітьмі цьвьохкає бичем!

І все кружляє в дивній круговерті,
саме в собі шукає опертя.
І є природа. І немає смерті.
Є тільки різні стадії буття.