Такий сон дивний. Жито половіє.
Над полем ніжно марево гуля.
Поміж колоссям маки пломеніють,
Немов комусь всміхається земля.
В житах до горизонту стежка в'ється.
А зверху неба чистого блакить.
І сонце ніжно, лагідно сміється.
Така чудова, неповторна мить!
Біжу по стежці. Милуюсь красою,
Вглядаючись в небесну синяву.
За все,що маю, за і перед мною,
Всевишньому я дякую, живу.
СОН
© Copyright: Мария Вахненко, 2017
Свидетельство о публикации №117011108947
Свидетельство о публикации №117011108947
Рецензии