Стара кав ярня перевод на русский

Стара кав'ярня  (Юрій Рибчинський, http://ribchinskiy.com/images/stories/book/bezsonnya.pdf)

Хрещатик. День. Старий, мов казка, Київ.
Стара кав’ярня поблизу метро.
Старий П’єро п’є каву з Арлекіном –
Таким же сивим, як старий П’єро.
Вони удвох п’ють чорну каву мовчки.
Що говорити? – сказано усе.
А хвора совість очі свої вовчі
Розплющує і спогадом гризе.
Були у Коломбіни довгі вії.
Та швидко згасла зірка шапіто.
Цнотливу юність у старій повії,
Крім нас з тобою, не впізна ніхто.
Все сказано. Скінчилась п’єса. Баста!
Театр згорів. Пий каву і мовчи.
Кохання – дика вигадка фантаста.
Мистецтво – світло мертвої свічі.
А навкруги – юрби театр ляльковий.
Іде життя без мрії і чеснот.
Навіщо текст? – юрба не знає мови.
Забули люди, що вони – народ.

СТАРАЯ КОФЕЙНЯ (вольный перевод П.Голубкова)

Крещатик. День. Как сказка, старый Киев.
Кофейня старая под боком у метро.
Седой Пьеро пьет кофе с Арлекином -
Седым таким же, как и сам Пьеро.

Они вдвоем пьют черный кофе молча.
Что говорить? Рассказано уж всё.
Больная ж совесть очи свои волчьи
Открыв, воспоминанием грызет.

У Коломбины были длинные ресницы.
Угасла быстро прима шапито.
И целомудренность в стареющей девице,
Не обнаружит, кроме нас с тобой никто.

Все сказано. Финита пьеса. Баста!
Театр сгорел. Пей кофе и молчи.
Любовь - смешная выдумка фантаста.
Искусство - свет погаснувшей свечи.

А вокруг них - толпы театр кукол.
Жизнь без мечты идет и без забот.
Зачем ей текст? - толпа не знает звуков.
Забыли люди, что они - народ.