Я відчувала біль в п'янких мелодіях,
Що хотілось десь у світі заблукати,
Потонути у хвилинах, у цих злодіях,
Які звикли усе найкраще відбирати.
І коли сум увірвався диким птахом,
Я тишком мріяла про вічну казку,
Та доля все змінила одним змахом,
Зірвавши з моїх очей рожеву маску!
І засохлі пелюстки моїх почуттів,
Знову віднайшли в собі нове життя,
Заграло серце тисячами кольорів,
Підкосились ноги від щирого каяття.
Я зізналась, що потонула у твоїх очах,
Що розтопилось серце моє крижане,
Я тепер шукаю тебе у загублених днях,
І надіюсь що більш ніхто мене не обмане.
Бо лиш справжні почуття все терплять,
Прощають образи, смуток, зради і біль,
Не дивляться один на одного зверхньо,
А завжди коханням влучають у ціль.
Терплячi почуття
© Copyright: Марианна Медзинская, 2017
Свидетельство о публикации №117011100220
Свидетельство о публикации №117011100220
Рецензии