Зимовий вітер стогне-свище,
Жбурляє пригоршами сніг,
Повсюду розгулялась хвища,
Аж страшно вийти за поріг.
Гуляє січень по планеті-
Удача в нього вже така:
Повсюду зводить перемети,
Дороги,стежки заміта.
А одинока горобина
Всю ніч не дасть мені заснуть,
У вікно стукає невпинно-
Ну має ж хтось її почуть.
Щомить схиляє свої віти,
І б'ється ними у вікно,
Бо їй так холодно,самітньо,
А всім навколо все одно.
Злий вітер шарпає ті віти,
Кору збиваючи об скіс,
Так гнівно шарпає,сердито,
І робить боляча до сліз.
А їй так хочеться зігрітись,
Знайти прихисток у людей.
Хоч на міцне плече схилитись,
Або припасти до грудей.
Тебе неважко зрозуміти.
Та чим я можу помогти?
Сама замерзла:в цілім світі
Така ж самітня, як і ти.
***
© Copyright: Мария Вахненко, 2017
Свидетельство о публикации №117010908821
Свидетельство о публикации №117010908821
Рецензии
"Одинока горобина " - назва вiрша !
ЧУДОВО НАПИСАНО ! 👍👍👍
Елена Козырь 11.01.2017 15:51 • Заявить о нарушении
ЧУДОВО НАПИСАНО ! 👍👍👍
Елена Козырь 11.01.2017 15:51 • Заявить о нарушении