Засипав грудень сніжною крупою
останній спогад бабиного літа,
немов би того літа й не було.
Є тільки мед в гарячому напої,
мереживо віршів з холодних літер,
як візерунки, що лягли на скло -
зимова сповідь дівчинки, чи жінки.
Бо дві -в одній, міняються місцями.
Сьогодні жодна з них не розмовля.
Летять згори метелики-сніжинки,
а вітер дме крізь замкнені дверцята,
гойдає в люльці душу-немовля.
А січень відсікає рік минулий,
все ніби починається з початку,
з абзацу йде історія нова.
Що ж, пауза, здається, затягнулась.
Ні, більше я не гратиму в мовчанку,
а перші вимовлятиму слова.
Засипав грудень сн жною крупою
© Copyright: Анна Щидловская, 2017
Свидетельство о публикации №117010809798
Свидетельство о публикации №117010809798
Рецензии