* * *
– Мамо, де тато? – питає дитя. –
Чому не вечеряє з нами?
– За нас, мої любі, віддав він життя
В нерівнім бою з ворогами.
– А як же без нього тепер будем жить?
Хто сіять, косити хто буде?
– Тепер вже без нього ми мусимо жить,
В усім запоможуть нам люди.
– Хто гроші заробить? Адже ми малі,
Ніде не візьмуть на роботу…
– Наш тато, рідненькі, спочив у землі,
На себе я взяла турботу.
– Чому ж бо так сталось? Хто татка убив?
За що та війна розв’язалась?
– Ваш татко життя дуже сильно любив,
Та там, на війні, обірвалось…
Не плачте, рідненькі, ще ж я у вас є,
Я буду за тата й за маму…
Віддав за нас долю, життя дав своє…
Ходімо за нього – до храму.
– Та добре, матусю, ти нам не тужи:
Не рви свою душу й серденько.
І пам’ять про татка навік збережи…
Будь за тата і маму нам, ненько…
08. 01. 2017.
Розмова з мамою
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117010807110
Свидетельство о публикации №117010807110
Рецензии
Клавдия, как же больно читать о таких событиях...
Помилуй, Господи, спаси и помоги...
Тоня.
А.Назаренко 21.01.2017 03:30 • Заявить о нарушении
Помилуй, Господи, спаси и помоги...
Тоня.
А.Назаренко 21.01.2017 03:30 • Заявить о нарушении
Очень больно...И эта боль выливается в стихах..........
Клавдия Дмитрив 16.05.2017 19:07 Заявить о нарушении
Клавдия Дмитрив 16.05.2017 19:07 Заявить о нарушении