Ностальгійне
Вітер, заблукалий у ярах,
Розігнав минулого туман,
Нас порозкидавши по світах,
Із яких повернення нема.
Цей туман, немов вітчизни дим,
Наче серця сум на чужині.
Так, туди відходять поїзди,
Тільки вільних місць немає. Ні.
Мов дитину кволу на руках
Ми нестимем крізь розлуки біль
Присмаку грудного молока,
Що, мов Віра, мешкає в тобі,
Той недобудований фасад
Планів мрії, стертих нанівець,
І відлиги вранішня роса
Не зігріє холоду сердець.
Ностальгическое. украинский язык
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010801788
Свидетельство о публикации №117010801788
Рецензии