Чи побачив мене?..
Чи почув?..
Я не знаю.
Цю хуртелицю зранку покликав не я...
Хай життя і мине,
але ж смерть - не минає!..
Ні попів, ні селян, ні дебелих вояк...
Нам би трохи вперед,
до Різдва і дарунків,
щоб нарешті спинити війни карнавал!..
Забуття ж то - не мед
для тривалих стосунків,
що згорають у вогнищі битв за метал...
На збіговиськах площ
тисячами дурили,
щоб докрасти ще трохи...
У мряці очей
ми надіями прощ
витрачаємо сили
на мільйони Йому непотрібних речей...
І благаємо сну...
І сміємося в злиднях...
І в холодних долонях шукаємо слів
про далеку весну,
за якою не видно
ні роздягнених доньок, ні п'яних синів...
Народився Христос!
То ж - славімо!
Славімо!!!
Бо одні лиш кохання, добро і любов
в цей січневий мороз
від Сантьяго до Риму
зігріватимуть нашу розбавлену кров..:)
Вибiр
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117010704002
Свидетельство о публикации №117010704002
Рецензии