Зинаида Гиппиус Опять он падает перевод В. Туленко

Зінаїда Гіппіус «Він знову падає, та й ще мовчить красиво …»
(переклад Володимира Туленка)

Він знову падає, та ще й мовчить красиво,
Ледь-ледь гойдається та вниз спускається.
Як серцю солодко за цей політ щасливий,
Він - неіснуючий, та знов  з’являється.

Так, як  раніше, знов прийщов він незрадливо,
У ньому холоді - спокуси забуття.
Його чекаю так, неначе в Бога дива,
Та ще я дивне відчуваю з ним злиття.

Нехай піде він геть, та не велика втрата,
Бо довподоби це кружляння таємниче.
Чекати вічно буду я  німого повертання
Тебе, коханий, так бо тобі це личить.

Він тихо падає, неспішно, навsть владно,
Від перемог його казково я щасливий.
З усіх чудес земних, о, сніже ладний,
Тебе кохаю. За що - не важливо!


*****
Зинаида Гиппиус «Опять он падает, чудесно молчаливый …»

Опять он падает, чудесно молчаливый,
Легко колеблется и опускается…
Как сердцу сладостен полет его счастливый!
Несуществующий, он вновь рождается…

Все тот же, вновь пришел, неведомо откуда,
В нем холода соблазны, в нем забвенье…
Я жду его всегда, как жду от Бога чуда,
И странное с ним знаю единенье.

Пускай уйдет опять – но не страшна утрата.
Мне радостен его отход таинственный.
Я вечно буду ждать его безмолвного возврата,
Тебя, о ласковый, тебя, единственный.

Он тихо падает, и медленный и властный…
Безмерно счастлив я его победою…
Из всех чудес земли тебя, о снег прекрасный,
Тебя люблю… За что люблю – не ведаю.

1897 г.