пробач батько...

Я ніколи не бачив  батькових сліз
бо він в мене завжди від душі  посміхався   
він в  житті не зберав матеріальне валіз
жартував  як  завжди, тай дурним не приймався

кожен день, кожну мить   зустрічав і радів
і тому, що вже є, і тому , що вже має
він чудово життя, як ніхто, розумів
і що часу даремного тут не буває

і тому гарно жив у належному світі
обережно, тихенько, подіям радів
нікого не образив на своєму віці
бо життя яке мав дуже дуже любив…

і дітей і дружину і стареньку машину
і маленький будиночок, що на горі
але з часом, нажаль, ми втрачаємо  силу
покидаючи, все, що було на  зорі

бо приходить вона, наголошує: « досить!»
легко так обриває людський переліт
вона всіх забирає, майже тих хто так просить
щоб дістатись кінця, закінчивши свій вік…

я ніколи не бачив  батькових сліз
тільки тоді  не своїми очима
що це було ? напевно Господь
в мені розбудив, того справжнього синА…