Рветься серце в мами на Святвечiр

Рветься серце в мами на Святвечір,
Бо ж сама, зосталася одна:
Син на війні, не огорне за плечі,
Як це робив він завжди, звіддавна.

Поболює серце – чи його шматочки,
Пече, болить, плине з нього кров.
Дала з собою  сину образочки
Й свою безмежну – мамину любов.

Палає свічка, вже кутя застила,
І здалеку вже чути голос коляди,
А мати молитву ще недомолила,
Щоб Бог беріг сина…сина від біди.

Палає свічка, мама на колінах,
Сльози градом, градом котяться з очей.
Вона одна в хаті, одна у цих стінах
І без ліку... ліку неспаних ночей.

Присіла до столу, а сльози рікою,
Тремтливо рукою вона за кутю...
А син не скуштує там, на полі бою…
«Храни, Господь, сина, молю тя, молю…»

Святвечір, Святвечір – люди веселяться,
Та не одна мама за столом в сльозах…
Невже ті нелюди Бога не бояться,
Пощо синів їхніх, пощо їх у прах?..

Святвечір…Дай Боже, щоби останній,
Та щоб мати більше не отак – одна
Більше вечерять отак не сідала
Щоб в матері сина не взяла війна…

06. 01. 2017.