кричить моя душа болить і плаче
бо з дитинства бачила
як мій батько одною рукою
одною ногою ходив косив воду носив
дітей розуму учив
і ще дуже стидався що інвалідом звався
на фото руку що була без кисті ховав
на День Перемоги орден ВВВ надівав
не бачила як плакав..
війни нікому не бажав..
... алеж прийшла.. на Вкраїну війна..
і мабудь треба уже їй глотку перехватить
і задушить..
кому ж вона треба.. кому..
мені не треба..!
А вам Люди- треба війна..
так чому ж мовчки сидіте...
хіба мирно не можна всі питання
вирішить як цивілізовані люди
вирішують..
Читайте ставьте лайки и репосты пусть летят мои стихи от сердца к сердцу пусть волны сердец чистых пульсируют Вместе и люди Земли вдруг осознают в сердце все мы знаем что нам нужен КРАСИВЫЙ МИР а не кровавая слепая бойня..
в йна
© Copyright: Зоя Мищенко, 2017
Свидетельство о публикации №117010710317
Свидетельство о публикации №117010710317
Рецензии