Лина Костенко. Приду без спроса, мне не удивляйся

«Лина Костенко. Приду без спроса, мне не удивляйся..."
(перевод Владимира Туленко)

Приду без спроса, мне не удивляйся,
Перебороть бы мне лишь свой испуг.
На штурм Бастилий - просто! На Сенатской…
А вот к тебе? Не знаю, милый друг.

В тоске я не упрямлюсь горделиво,
Отгородившись далью, как щитом.
Как долго шла к тебе родной, любимый,
Оставив часть сомнений «на потом»!

Прими мою истерзанную душу,
Пойми, прости ты мой безмерный страх.
Дай мне сомнения в себе разрушить,
И о долгах забыть, как о грехах.

Мне без тебя тоскливо, сумрак душит,
Но человечеству сегодня не до нас.
Подобно лампе свет от дикой груши,
И слышен шорох тополиных трасс...

*****
Ліна Костенко – «… І не дивуй, що я прийду зненацька»
… І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.

Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!

Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.

Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас…