Наша нiч

Привіт!
Ми стоїм
У вікна
Всю ніч.
Цей світ –
Ніби дим,
Мов стіна
Погаслих свіч.
А зверху
Шумлять.
Я забув би
Про всіх.
В цю ніч
Я б віддав
Всю любов
Не для них.

Коли
Я один,
Час повільно
Іде.
Де я
Не ходив,
Не знайшов
Тебе ніде.
Востаннє
Стоїм –
Знаєм ми,
Знає Бог:
Не стане
Хвилин
Нам, коли
Ми удвох.

В гуртожитку двоє:
Я, тобто, з тобою
У куткового вікна.
Не вдарили грози
По стелі, підлозі:
Любов незвичайна дана.

Дай, Боже, щоб я танцював з нею,
Такого танцю їй позич.
І може, в небі, над землею
Зоря оздобить нашу ніч.

Відкрилась
Мені,
Невідомо
Чому.
У світлі
Вогнів
Я лакомо
Обійму.
Як би
Не було,
Не залишу
Одну.
Цілую
В чоло –
І твій локон
Гойдну.

Без бід
Ти в сльозах,
Але щастя
Нас зве.
Сусіди
Мовчать,
Тиша тут
Тепер живе.
І поки
Вона
В цьому місці
Не спить,
Високо
З вікна
Тільки місяць
Слідить.

Я слухати буду,
Шукатиму всюди
Твій незамінний дзвінок.
Я заплету коси
З густого волосся,
Подивлюсь на милий видок.

І тільки тому, що ти дуже близька,
Ближче, ніж дівчина з мого дзвінка,
Що, надриваючись, плаче і каже:
«З собою мене ти поклич!»
Вибачу, бачачи сльози кристальні,
Зникну, почую, відчую безжальний
Наш спільний сон, що тебе і покаже,
Відкриє нашу ніч.

В гуртожитку двоє:
Я, тобто, з тобою
У куткового вікна.
Таємні і щирі,
Нехай ми повіримо:
Справжня любов лиш одна.

Дай, Боже, щоб я танцював з нею,
Такого танцю їй позич.
І може, в небі, над землею
Зоря оздобить нашу ніч.

Привіт!
Ми стоїм
У вікна
Всю ніч.
Цей світ –
Ніби дим,
Мов стіна
Погаслих свіч.
Востаннє
Стоїм –
Знаєм ми,
Знає Бог:
Не стане
Хвилин
Нам, коли
Ми удвох.