Тягнеться медом прозористим час,
Дихай повільно й спокійно – відчуєш:
Світ був, є зараз і буде без нас,
Вічність нічим ти уже не здивуєш.
Справи, думки... – це усе вже було,
Мова – варіанти єдиного слова,
В ньому немає понять «добро» й «зло» –
Люди створили це все помилково
Через непевність, обмеженість, страх.
Час наполегливо зайве стирає
Та перетворює вперто на прах
Форми життя, терпить, мовчки чекає
Тих, хто відчує й зупинить його.
- Як?
- Подолавши оману, ним стане...
Бо не існує чужого й свого,
Хто це збагне, той безсмертя дістане.
04.01.17
Я думаю, що понять «зло» та «добро» як таких немає так само, як немає й понять «неправда» та «правда» – люди вигадали їх самі, щоб зручніше було брехати один одному.
Час
© Copyright: Олег Вербовий, 2017
Свидетельство о публикации №117010402932
Свидетельство о публикации №117010402932
Рецензии