Замороженi
Я знов тону у самоті-
Забула я яка весна,
І не літаю уві сні.
Читай по небу смуток мій,
Читай мій шепіт по губах,
Читай у дощі душі біль...
Читай мене... Читай... Читай...
Десь так далеко там є Ти,
Але про мене знов мовчиш...
А я чекаю прямоти-
Знов зійшла з розуму, бачиш?
Дощ б'ється зливами в вікно,
І краплями цілує дах...
Ти знов мовчиш... і вже давно...
Гіркоти присмак на губах...
Читай по небу смуток мій,
Читай мій шепіт по губах,
Я ледь жива... Вже зникнув біль...
Я більше не літаю в снах...
Свидетельство о публикации №117010309373