Замороженi

Знов ніч холодна і ясна,
Я знов тону у самоті-
Забула я яка весна,
І не літаю уві сні.

Читай по небу смуток мій,
Читай мій шепіт по губах,
Читай у дощі душі біль...
Читай мене... Читай... Читай...

Десь так далеко там є Ти,
Але про мене знов мовчиш...
А я чекаю прямоти-
Знов зійшла з розуму, бачиш?

Дощ б'ється зливами в вікно,
І краплями цілує дах...
Ти знов мовчиш... і вже давно...
Гіркоти присмак на губах...

Читай по небу смуток мій,
Читай мій шепіт по губах,
Я ледь жива... Вже зникнув біль...
Я більше не літаю в снах...


Рецензии