О, Земле-свiт лучистий

О,Земле-світ лучистий
Горящий промінь мій
Гори,пилай,сіяй и смійся
І лунко сміхом розливайся
По украінскому широкому просторі
І там,і там на дворі
Де сніг у темряві кружля
Нехай,нехай собі луна
Сміх і радість Різдва
Якщо по правді вам сказати
Люблю ці свята Христа
Люблю старині звичаі згадати
І поцілувать у темряві дівча
Люблю, бо не любити не можна
Ціх звичаів батьків, дідів
Бо це краса і сила
І радість для синів

Ніч темна над силом лягла
І все закуталося, заснуло
Лиш білий сніг по вулиці кружля
І вітер завива похнюплено
У небі Зірка золота
Нам дивуватися й сміється в очі
І місяць ясний у висоті
Співа нам пісеньку охочий
Співа він про степи, про поле
Про волошки засипані в снігу
І про ніч, про темну нічку
І сміх і жарти в Різдву
Нехай, нехай собі співа
І душу нашу сонцем согріва
Старині звичаі не забува
Нехай, нехай собі співа...
І усе село собі співа
Співа, сміється і жартує
Мов та голубка ніжна та чудова
У висоті собі воркує

О,скільки тут дівчат,
Веселих струнків юнаків,
Які мов соколи летять
Достати жарптицю для дівчат.
Єй!ЄЙ! Іванку!Милий!Любий!
Невжеж, сьогодні ти у нас понурий?
Невжеж, не любиш ти мене?
О,соколе,дай поцілую я тебе!
І всі сміються від жарти лунко,
Сніжки летять в дівчат,
Слова горячі льються
Від юнаків назад,назад..
Ні!Ні!Оксано!Мила! Люба!
Сьогодні ти у нас понура,
Понура радістью своєю,
Бо в першу ж мить вона
Мене задушить поцилунком,от дівча!
Тікай,тікай собі хлопья..
І тут попадали вони
На сніг скрипучий,білий,
Й давай  таскати хлопців за чуби
І снігом терти щоки.