Останнiм золотом сгоря
Останнім золотом сгоря
Моя не здійснена надія,
І затуманилась зоря,
Як стиглі роси вкрили вії.
Ні, не розбити тугу вщент,-
Примарою блука між снами.
Печалі в душу влито вщерть
Сумними сірими дощами.
А осінь вже здійма дими
Понад схололими садами.
Чужими раптом стали ми,
Зруйновано у серці храми.
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2017
Свидетельство о публикации №117010308934
Свидетельство о публикации №117010308934
Рецензии