Ти не повіриш... я серцем уже не твоя!
Я ще сама до кінця цього не зрозуміла.
Снігом засипало... Було? Пробач, вже нема.
Зорі зійшли, і зима мою біль відпустила.
Ти не повіриш... я кожного ранку живу,
П'ю каву гарячою, ледве знімаю з вогню,
Шукаю у шафі старе щось, проте ж дороге,
Іду на роботу... І в мене чудовий день.
Ти не повіриш, я скоро ялинку вдягну...
Минулого року купила... свою, чарівну.
Я дихаю, мрію, і ніжність в душі бережу,
Проте не для тебе... Я більше тебе не люблю.
Ти не повіриш... я серцем уже не твоя!
І це головне! Принаймні для мого світанку...
Снігом засипало... Було? Пробач, вже нема.
Ввімкнули тепло, і минула моя лихоманка.
Ти не повіриш - я серцем уже не твоя.
02.12.2016
Не твоя
© Copyright: Инна Омут, 2017
Свидетельство о публикации №117010308222
Свидетельство о публикации №117010308222
Рецензии