Надii
Так у душі - лиш жевріють надії,
Та раптом... в простір, різко за поріг,
Мов маки розквітають степовії.
Колише вітер, гне їх до землі,
Схиляються, і пелюстки тріпочуть,
Та знову випрямляються, (живі!),
І квітнуть далі, бо ще жити хочуть.
Свидетельство о публикации №117010307895