Моє розбите серце,
Як висохле озерце.
Душа - як квітка,
Життя мого нитка.
Ранки стали сивими,
Повіки безсилими.
Ночі - світлими,
Дні - привітними.
Пишу, як проклятий.
Не сплю - ночами.
Живу сам - стомлений,
Оповитий думами.
Відносини ставлю -
На паузу.
Думу свою - зважую.
Заглядаю - в пазуху.
Не відпочиваю - ночами,
До думок охочими.
Зорі свої - збираю.
Милу свою - виглядаю.
Та лягай уже, спи...
Подивись хоч свoї сни,
Може вони тебе заспокоять,
Рани душі пригоять.
Що ж я роблю з собою?
Папір розпинаю мглою.
Чи піде все це впрок,
З небесами звязок?
МоE розбите серце
© Copyright: Михаил Генсёр, 2017
Свидетельство о публикации №117010307380
Свидетельство о публикации №117010307380
Рецензии