Ти менi приснилась молодою
Мовби й не було десятків літ розлуки.
Я побачив знов тебе такою,
Коли наші серця трималися за руки.
Ти мені з'явилась із туману
В світлім мареві забутої весни,
В пам'яті твій образ не розтанув
І закреслив всі мої минулі сни.
Ти мене манила зоресвітом,
Ніби в ньому є лиш тільки ми.
От якби з'явились спільні діти,
Ми б найщасливішими були.
Я відчув блаженства насолоду,
Млів в твоїх обіймах аж до сліз.
Я тебе любив за грішну вроду
І, щоб не прокинутись, моливсь.
2016р.
Свидетельство о публикации №117010307273