Зимове хутро стелить грудень

Зимове хутро стелить грудень,
                сніжить легенько за вікном.
Кругленьке черевце у трутня,
                що спить зігрівшись сном-вином.
Кошлатий вітер бреше в вирій,
                на срібнім скаженить цепку.
День, наче миша сірий, сірий,
                на душу, морок ллє, палку.

Сніжить зима, як тхір пустує,
                в хід не пускає пазурі.
Та грудень-зрадник вже гвалтує,
                на нежить мабуть захворів...
Деревам все одно, що голі, -
                стидатись бог їм не велів.
Зима насипле нам ще солі,
                загнавши як худобу в хлів.

Зимове хутро стелить грудень,
                сніжить легенько і в душі.
Калюжі, наче з півня студень,
                вдяглися в плетене вірші.
Ніч, місяць плине волошковий,
                а дім з химерами в огні.
Без траншу "єврові корови" -
                не вірять зраді-чортівні.



    27/11/2016