3-3. А. Пушкин. Песнь о Вещем Олеге - рус-укр

«Песнь о Вещем Олеге»
(стих 3 – из  серии 1-3)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.)  http://lukoshko.net/story/pesn-o-veschem-olege.htm


                Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов


==================================  Александр Сергеевич Пушкин
==================================  2-3. ПЕСНЬ О ВЕЩЕМ ОЛЕГЕ

==================================  Могучий Олег головою поник
==================================  И думает: “Что же гаданье?
==================================  Кудесник, ты лживый, безумный старик!
==================================  Презреть бы твоё предсказанье!
==================================  Мой конь и доныне носил бы меня”.
==================================  И хочет увидеть он кости коня.

==================================  Вот едет могучий Олег со двора,
==================================  С ним Игорь и старые гости,
==================================  И видят - на холме, у брега Днепра,
==================================  Лежат благородные кости;
==================================  Их моют дожди, засыпает их пыль,
==================================  И ветер волнует над ними ковыль.

==================================  Князь тихо на череп коня наступил
==================================  И молвил: “Спи, друг одинокий!
==================================  Твой старый хозяин тебя пережил:
==================================  На тризне, уже недалёкой,
==================================  Не ты под секирой ковыль обагришь
==================================  И жаркою кровью мой прах напоишь!

==================================  Так вот где таилась погибель моя!
==================================  Мне смертию кость угрожала!”
==================================  Из мёртвой главы гробовая змея
==================================  Шипя между тем выползала;
==================================  Как чёрная лента, вкруг ног обвилась,
==================================  И вскрикнул внезапно ужаленный князь.

==================================  Ковши круговые, запенясь, шипят
==================================  На тризне плачевной Олега;
==================================  Князь Игорь и Ольга на холме сидят;
==================================  Дружина пирует у брега;
==================================  Бойцы поминают минувшие дни
==================================  И битвы, где вместе рубились они.


-------------------------------
3-3. Спів про Віщого Олега
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 3 – із серії 1-3

***

Могутній Олег головою поник:
“А як же гадання? юродство?
Чудесник, брехливий, безумний старик!
Навіщо я слухав пророцтво!
Мій кінь і донині б зі мною ганяв!”
І хоче побачити кості коня.

Князь їде знадвору, весь сивий від втрат,
З ним Ігор і да'внішні гості,
Ось бачать – лежать над порогом Дніпра
Шляхетні обвітрені кості.
Їх миють дощі, засипає їх пил,
І вітер хвилює над ними ковил.

Князь тихо на череп коня наступив
І мовив: “Спи, вірний мій друже!
Твій сивий хазяїн тебе пережив:
На тризні, що поруч вже кру'жить,
Не ти упадеш у ковил, наче стриж,
І кров’ю жарко'ю мій прах обагриш.

Так ось де таїлась загибель моя!
У кістці ховала смерть жа'ло! ”
А з білого черепу чорна змія
З шипінням між тим виповзала;
Як чорна уплітка**, круг ніг обвилась,
І скрикнув раптово ужалений князь.

На тризні Олега шиплять всім нутром
Ковші від напоїв, як змії;
Князь Ігор і Ольга стоять над Дніпром;
Дружина пирує й хміліє;
Бійці споминають минулого дні
І битви, де разом рубились вони.


**уплі'тка – заст. (стрічка для вплітання в коси).

***
Николай Сысойлов,
1-2.01.2017

============


С ударениями
-------------------------------
3-3. Спів про Ві'щого Оле'га
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 3 – із серії 1-3

***

Могу'тній Оле'г голово'ю пони'к:
“А як же гада'ння? юро'дство?
Чуде'сник, брехли'вий, безу'мний стари'к!
Наві'що я слу'хав проро'цтво!
Мій кінь і дони'ні б зі мно'ю ганя'в!”
І хо'че поба'чити ко'сті коня'.

Князь ї'де знадво'ру, весь си'вий від втрат,
З ним І'гор і да'внішні го'сті,
Ось ба'чать – лежа'ть над поро'гом Дніпра'
Шляхе'тні обві'трені ко'сті.
Їх ми'ють дощі', засипа'є їх пил,
І ві'тер хвилю'є над ни'ми кови'л.

Князь ти'хо на че'реп коня' наступи'в
І мо'вив: “Спи, ві'рний мій дру'же!
Твій си'вий хазя'їн тебе' пережи'в:
На три'зні, що по'руч вже кру'жить,
Не ти упаде'ш у кови'л, на'че стриж,
І кро'в’ю жарко'ю мій прах обагри'ш.

Так ось де таї'лась заги’бель моя'!
У кі'стці хова'ла смерть жа'ло! ”
А з бі'лого че'репу чо'рна змія'
З шипі'нням між тим виповза'ла;
Як чо'рна уплі'тка**, круг ніг обвила'сь,
І скри'кнув рапто'во ужа'лений князь.

На три'зні Оле'га шипля'ть всім нутро'м
Ковші' від напо'їв, як змі'ї;
Князь І'гор і О'льга стоя'ть над Дніпро'м;
Дружи'на пиру'є й хмілі'є;
Бійці' спомина'ють мину'лого дні
І би'тви, де ра'зом руби'лись вони'.


**уплі'тка – заст. (стрічка для вплітання в коси).

***
Николай Сысойлов,
1-2.01.2017