6-7. А. Пушкин. Сказка о золотом петушке - рус-укр

«СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ»
(стих 6 – из  серии 1-7)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.) 

                Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов


=====================================  Александр Сергеевич Пушкин
=====================================  6-7. СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ

=====================================  (стих 6 – из  серии 1-7)

=====================================  Крайне царь был изумлен.
=====================================  «Что ты? — старцу молвил он, —
=====================================  Или бес в тебя ввернулся,
=====================================  Или ты с ума рехнулся.
=====================================  Что ты в голову забрал?
=====================================  Я, конечно, обещал,
=====================================  Но всему же есть граница.
=====================================  И зачем тебе девица?

=====================================  Полно, знаешь ли, кто я?
=====================================  Попроси ты от меня
=====================================  Хоть казну, хоть чин боярский,
=====================================  Хоть коня с конюшни царской,
=====================================  Хоть полцарства моего».
=====================================  — «Не хочу я ничего!
=====================================  Подари ты мне девицу,
=====================================  Шамаханскую царицу», —

=====================================  Говорит мудрец в ответ.
=====================================  Плюнул царь: «Так лих же: нет!
=====================================  Ничего ты не получишь.
=====================================  Сам себя ты, грешник, мучишь;
=====================================  Убирайся, цел пока;
=====================================  Оттащите старика!»
=====================================  Старичок хотел заспорить,
=====================================  Но с иным накладно вздорить;

=====================================  Царь хватил его жезлом
=====================================  По лбу; тот упал ничком,
=====================================  Да и дух вон. — Вся столица
=====================================  Содрогнулась, а девица —
=====================================  Хи-хи-хи да ха-ха-ха!
=====================================  Не боится, знать, греха.


-------------------------------
6-7. КАЗКА ПРО ЗОЛОТОГО ПІВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 6 – із серії 1-7

***

Цар здивований був вкрай.
«Що ти? – каже, – постривай,
Чи то біс тобі шепоче,
Чи ти з глузду з’їхав, отче, 

Що за дурість без кінця?
Так, я дійсно обіцяв,
Та усьо'му ж є границя.
І здалась тобі дівиця!

Чи здурів ти від краси?
Все, що хочеш, попроси:
Хоч казну, хоч благ боярських,
Хоч коня з конюшень царських;

І півцарства дам свого».
— «Ні, не хочу я цього'!
Подари мені царицю –
Шамаханську молодицю», —

Все настоює мудрець.
Плюнув цар: «От біс-скопець!
Забагато ти канючиш.
Сам себе ти, грішник, мучиш;
Забирайсь, накличеш смерть;
Відтягніть старо'го геть!»

Дід хотів посперечатись,
Та безглуздо упиратись;
Вдарив цар його жезлом;
Той упав, і як на зло,

Зразу й вмер. – І вся столиця
Аж здригнулась, а дівиця –
«Хі-хі-хі» да «ха-ха-ха!»
Не боїться, бач, гріха.

***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016


=============


С ударениями
-------------------------------
6-7. КА'ЗКА ПРО ЗОЛОТО'ГО ПІ'ВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 6 – із серії 1-7

***

Цар здиво'ваний був вкрай.
«Що ти? – ка'же, – пострива'й,
Чи то біс тобі' шепо'че,
Чи ти з глу'зду з’ї'хав, о'тче, 

Що за ду'рість без кі'нця?
Так, я ді'йсно обіця'в,
Та усьо'му ж є грани'ця.
І здала'сь тобі' діви'ця!

Чи здурі'в ти від краси'?
Все, що хо'чеш, попроси':
Хоч казну', хоч благ боя'рських,
Хоч коня' з коню'шень ца'рських;

І півца'рства дам свого'».
— «Ні, не хо'чу я цього'!
Подари' мені' цари'цю –
Шамаха'нську молоди'цю», —

Все насто'ює мудре'ць.
Плю'нув цар: «От біс-скопе'ць!
Забага'то ти каню'чиш.
Сам себе' ти, грі'шник, му'чиш;
Забира'йсь, накли'чеш смерть;
Відтягні'ть старо'го геть!»

Дід хоті'в поспереча'тись,
Та безглу'здо упира'тись;
Вда'рив цар його жезло'м;
Той упа'в, і як на зло,

Зра'зу й вмер. – І вся столи'ця
Аж здригну'лась, а діви'ця –
«Хі-хі-хі'» да «ха-ха-ха'!»
Не бої'ться, бач, гріха'.

***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016