3-7. А. Пушкин. Сказка о золотом петушке - рус-укр

«СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ»
(стих 3 – из  серии 1-7)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.) 


            Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов


=====================================  Александр Сергеевич Пушкин
=====================================  3-7. СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ

=====================================  (стих 3 – из  серии 1-7)

=====================================  Год, другой проходит мирно;
=====================================  Петушок сидит всё смирно.
=====================================  Вот однажды царь Дадон
=====================================  Страшным шумом пробужден:
=====================================  «Царь ты наш! отец народа! —
=====================================  Возглашает воевода, —
=====================================  Государь! проснись! беда!»
=====================================  — «Что такое, господа? —
=====================================  Говорит Дадон, зевая, —
=====================================  А?.. Кто там?.. беда какая?»

=====================================  Воевода говорит:
=====================================  «Петушок опять кричит,
=====================================  Страх и шум во всей столице».
=====================================  Царь к окошку, — ан на спице,
=====================================  Видит, бьется петушок,
=====================================  Обратившись на восток.
=====================================  Медлить нечего: «Скорее!
=====================================  Люди, на' конь! Эй, живее!»

=====================================  Царь к востоку войско шлет,
=====================================  Старший сын его ведет.
=====================================  Петушок угомонился,
=====================================  Шум утих, и царь забылся.

=====================================  Вот проходит восемь дней,
=====================================  А от войска нет вестей:
=====================================  Было ль, не было ль сраженья, —
=====================================  Нет Дадону донесенья.
=====================================  Петушок кричит опять.
=====================================  Кличет царь другую рать;
=====================================  Сына он теперь меньшого
=====================================  Шлет на выручку большого;

=====================================  Петушок опять утих.
=====================================  Снова вести нет от них,
=====================================  Снова восемь дней проходят;
=====================================  Люди в страхе дни проводят,
=====================================  Петушок кричит опять,
=====================================  Царь скликает третью рать
=====================================  И ведет ее к востоку
=====================================  Сам, не зная, быть ли проку.


-------------------------------
3-7. КАЗКА ПРО ЗОЛОТОГО ПІВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 3 – із серії 1-7

***

Рік проходить, інший мирно;
Півник наш сидить все смирно.
Якось вранці цар Дадон
Шум і гам почув крізь сон:

«Царю наш! отець народу! –
Галасує воєвода, –
Государю! Глянь! Прокиньсь!» —
«Що за галас тут якийсь? —

Цар, зіваючи, зітхає  -
Га?.. Хто там?.. біда яка є?»
Воєвода словом мчить:
«Півник, царю мій, кричить,

Страх і шум у всій столиці».
До віконця цар – на спиці,
Бачить, б’ється півник – звір! –
Свій на схід звернувши зір.

Часу обмаль: «Гей, скоріше!
Всі по конях! Та жвавіше!
Військо шле Дадон на схід,
Старший син іде в похід.

Півник зразу вгомонився,
цар забувся, час спинився.

Вісім днів – як сон з лиця,
Цар від війська жде гінця:
Може, вже ідуть додому, –
Все гадається Дадону.

Думи з півником кричать.
Цар збирає іншу рать.
Вдруге військо шле на схід,
Син молодший йде в похід.

Ось і півник знов затих.
Все нема вістей від них.
Знову вісім днів проходять,
Люди з жахом дні проводять,

Думи з півником кричать,
Цар скликає третю рать.
Втретє військо шле на схід.
Та вже сам іде в похід.

***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016

=============


С ударениями
-------------------------------
3-7. КА'ЗКА ПРО ЗОЛОТО'ГО ПІ'ВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 3 – із серії 1-7

***

Рік прохо'дить, і'нший ми'рно;
Пі'вник наш сиди'ть все сми'рно.
Я'кось вра'нці цар Дадо'н
Шум і гам почу'в крізь сон:

«Ца'рю наш! оте'ць наро'ду! –
Галасу'є воєво'да, –
Госуда'рю! Глянь! Проки'ньсь!» —
«Що за га'лас тут яки'йсь? —

Цар, зіва'ючи, зітха'є  -
Га?.. Хто там?.. біда' яка' є?»
Воєво'да сло'вом мчить:
«Пі'вник, ца'рю мій, кричи'ть,

Страх і шум у всій столи'ці».
До віко'нця цар – на спи'ці,
Ба'чить, б’є'ться пі'вник – звір! –
Свій на схід зверну'вши зір.

Ча'су о'бмаль: «Гей, скорі'ше!
Всі по ко'нях! Та жваві'ше!
Ві'йсько шле Дадо'н на схід,
Ста'рший син іде' в похі'д.

Пі'вник зра'зу вгомони'вся,
Цар забу'вся, час спини'вся.

Ві'сім днів – як сон з лиця',
Цар від ві'йська жде гінця':
Мо'же, вже іду'ть додо'му, –
Все гада'ється Дадо'ну.

Ду'ми з пі'вником крича'ть.
Цар збира'є і'ншу рать.
Вдру'ге ві'йсько шле на схід,
Син моло'дший йде в похі'д.

Ось і пі'вник знов зати'х.
Все нема' вісте'й від них.
Зно'ву ві'сім днів прохо'дять,
Лю'ди з жа'хом дні прово'дять,

Ду'ми з пі'вником крича'ть,
Цар склика'є тре'тю рать.
Втре'тє ві'йсько шле на схід.
Та вже сам іде' в похі'д.

***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016