1-7. А. Пушкин. Сказка о золотом петушке - рус-укр

«СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ»
(стих 1 – из  серии 1-7)
Александр Сергеевич Пушкин (1799-1837 г.) 


                Перевод на украинский язык: Николай Сысойлов


=====================================  Александр Сергеевич Пушкин
=====================================  1-7. СКАЗКА О ЗОЛОТОМ ПЕТУШКЕ

=====================================  (стих 1 – из  серии 1-7)

=====================================  Негде, в тридевятом царстве,
=====================================  В тридесятом государстве,
=====================================  Жил-был славный царь Дадон.
=====================================  Смолоду был грозен он
=====================================  И соседям то и дело
=====================================  Наносил обиды смело,

=====================================  Но под старость захотел
=====================================  Отдохнуть от ратных дел
=====================================  И покой себе устроить;
=====================================  Тут соседи беспокоить
=====================================  Стали старого царя,
=====================================  Страшный вред ему творя.
=====================================  Чтоб концы своих владений
=====================================  Охранять от нападений,
=====================================  Должен был он содержать
=====================================  Многочисленную рать.

=====================================  Воеводы не дремали,
=====================================  Но никак не успевали:
=====================================  Ждут, бывало, с юга, глядь, —
=====================================  Ан с востока лезет рать.
=====================================  Справят здесь, — лихие гости
=====================================  Идут от моря. Со злости
=====================================  Инда плакал царь Дадон,
=====================================  Инда забывал и сон.
=====================================  Что и жизнь в такой тревоге!
=====================================  Вот он с просьбой о помоге
=====================================  Обратился к мудрецу,
=====================================  Звездочету и скопцу.

=====================================  Шлет за ним гонца с поклоном.
=====================================  Вот мудрец перед Дадоном


-------------------------------
1-7. КАЗКА ПРО ЗОЛОТОГО ПІВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 1 – із серії 1-7

***

У якійсь чудесній казці,
У якомусь чудо-царстві
Жив славетний цар Дадон.
Був упертий, наче слон.

Всім сусідам раз за разом
Він нано'сив злі образи
І зненацька, наче злива,
Нападав на них сміливо. 

Та під старість забажав
Відійти від ратних справ.
Спо'кій мріяв влаштувати;
Та сусіди дошкуляти
Стали бідному царю,
Пригадавши злість стару.

Щоб від на'паду й падіння, –
Грабежів та зубожіння,
Чужоземного правління,–
Зберегти всі володіння,
То ж повинен був тримати
Цар Дадон чисельні раті.

Воєводи не дрімали,
Та частенько не встигали:
Ждуть, бувало, з півдня, глядь, –
А зі сходу лізе рать.

Справлять тут, – а хвацькі гості
Вже від моря йдуть. Зі злості
Гірко плакав цар Дадон,
Позабувши геть про сон.

Не життя – одна тривога!
Ось з проханням про підмогу
Шле послання мудрецю,
Звіздареві і скопцю.

Шле за ним гінця з поклоном.
І зустрівсь мудрець з Дадоном.

***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016

=============

С ударениями
-------------------------------
1-7. КА'ЗКА ПРО ЗОЛОТО'ГО ПІ'ВНИКА
-----------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

Вірш 1 – із серії 1-7

***

У які'йсь чуде'сній ка'зці,
У яко'мусь чу'до-ца'рстві
Жив славе'тний цар Дадо'н.
Був упе'ртий, на'че слон.

Всім сусі'дам раз за ра'зом
Він нано'сив злі обра'зи
І знена'цька, на'че зли'ва,
Напада'в на них сміли'во. 

Та під ста'рість забажа'в
Відійти' від ра'тних справ.
Спо'кій мрі'яв влаштува'ти;
Та сусі'ди дошкуля'ти
Ста'ли бі'дному царю',
Пригада'вши злість стару'.

Щоб від на'паду й паді'ння, –
Грабежі'в та зубожі'ння,
Чужозе'много правлі'ння,–
Зберегти' всі володі'ння,
То ж пови'нен був трима'ти
Цар Дадо'н чисе'льні ра'ті.

Воєво'ди не дріма'ли,
Та часте'нько не встига'ли:
Ждуть, бува'ло, з пі'вдня, глядь, –
А зі схо'ду лі'зе рать.

Спра'влять тут, – а хва'цькі го'сті
Вже від мо'ря йдуть. Зі зло'сті
Гі'рко пла'кав цар Дадо'н,
Позабу'вши геть про сон.

Не життя' – одна триво'га!
Ось з проха'нням про підмо'гу
Шле посла'ння мудрецю',
Звіздаре'ві і скопцю'.

Шле за ним гінця' з покло'ном.
І зустрі'всь мудре'ць з Дадо'ном.

***
Николай Сысойлов,
30-31.12.2016