Старенька груша
Серед вишень і яблунь в саду
Зеленіє старесенька груша,
Коли сумно, до неї іду,-
Виліковує зранену душу.
Грушу ту посадив ще мій дід,
Мама й тато в любові зростили,
Навесні убирається в цвіт
І дарує наснагу і сили,
Укриває зеленим гіллям,-
Сяду трішечки тут, відпочину,
Їй тревоги, печалі віддам -
Сум поменша чи зовсім покине.
Серед саду, здається в ту мить,
Наче мама моя розмовляє,
І у світлу небесну блакить
Її пісня спокійна злітає.
Що болить, все до груші несу,
У той час її бачити мушу,
Невимовну вбираю красу,
Наче ліки, старенької груші.
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2016
Свидетельство о публикации №116123101007
Свидетельство о публикации №116123101007
Рецензии
Хорошо написала, мне понравилось. Всё, что сопровождает нас в жизни, потом дарит нам чудесные, иногда грустные, воспоминания.
Елена Соловьёва Ленинградка 28.01.2017 15:26 • Заявить о нарушении
Елена Соловьёва Ленинградка 28.01.2017 15:26 • Заявить о нарушении