Волонтер
За той сирий бліндаж, і стежку вкриту снігом,
Якою перше йшли, а потім бігли бігом,
Коли горіло небо від нічних пожеж.
За той маленький хрестик, білий медальйон,
Ми винні їм усе і ніщо говорити,
Козирного туза нам нічим буде бити,
Нема ціни за смерть, і зранений мільйон.
Я винен їм життя і ти напевно — теж,
Сьогодні пили чай, а вчора сніг з долоні,
Ніхто не скаже вам, що були геть голодні,
Лише спокійно, прошу, рідних не бентеж.
Свидетельство о публикации №116123000538