Мiж нами вода

Другий день дощ сльозами хвилює,
Небо плаче - немає Тебе...
Уві сні ночами мандрую,
І з надії починаю свій день.

Душа плаче з дощем, бо відкрита...
Кожен день я, немов уві сні...
Місто знову сльозами залите,
Я Тобі пишу знову вірші...

Ніби рани по тілу - мовчання...
Мов повітря хтось перекрив...
Мені болісно - не вистачає
Тебе поруч... і Твоїх крил...

Ця вода... Крізь вода... Неможливо
Пропливти її, чи перейти...
Душа знову моя тремтливо
Намагається йти, де є Ти...

Ця вода... Крізь вода... І стіною
Злива проклята поміж нас...
Я живу, дихаю я Тобою...
Кожен раз - немов перший раз...

Другий день... П'ятий день... Майже тиждень...
Не живу - божеволію знов...
Я не можу так існувати -
Мені конче потрібна Любов!

Немов небо сумує зі мною...
Немов злива змиває думки...
Тільки серце моє не обдуриш-
Воно завжди там, де є Ти!

Дощ... Цей дощ відіймає надію,
Намагаючись вкрасти Тебе...
Я йому все одно не вірю...
Я чекаю, коханий, Тебе!!!