Т У Г А

А я - весняне дитя!
І мала б весну я любити.
Любить до нестями, до забуття!
І навіть пізніше,  із Небуття
Їй Зіркою з Неба світити...

От тільки ( невдячна дитина!)
Не вмію  Весні порадіти!
Хай пісня лунає дзвінка солов*їна
І пахощі линуть бузку та жасмину -
Люблю я осінні квіти.

Осінь - весіль пора,
У вирій польоту птиці.
Листом присипана хатка бобра,
Опеньків у кошику ціла гора
І руки в землі та живиці...

Осінь - час листопаду,
Веселих міських балаганів.
Першого ніжного снігопаду,
Пізнього стиглого винограду
Та сивих густих туманів....

Вже ми - на порозі Зими.
І скоро задме, заморозить.
З лісу ялинку доставлять саньми,
Року Новому зрадіємо ми...
А серце все Осені просить...

         А.Я.


Рецензии