Ворухнувся...
Прокльони пройшли трохи вище.
Лиш пекельним вогнем обпалило вуста...
Я - живий.
І за мить білий сніг уперіщить,
безтурботно вкриваючи цього листа.
Я - живий...
Нині, певно, не час посміхатись,
але серце врятовано...
Серце ще б'є,
заганяючи біса за сонячні грати,
де колись відгуляло сумління моє...
Серце гупає...
Скроні волають про тишу.
І єдине, що врешті врятує - рука...
Та рука, що між хмарами долю мі пише,
визволяючи знову з полону дзвінка...
Шанс на шанс
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116122806213
Свидетельство о публикации №116122806213
Рецензии