Там, під вікном, нічний проходить потяг.
Я знав. І я чекав. І я не спав.
На потяг я чекаю щосуботи.
Не потяг, звісно. Я тебе чекав.
Я стільки вже наїздився по світі.
До потягів давно несприйняття.
Та щосуботи ставлю в вазу квіти.
Не потяг, а тебе чекаю я.
Ти можеш говорити, скільки хочеш,
Що той, минулий, – був останній раз.
У вазі квіти уночі тріпочуть –
То потяг твій іде, я знаю час...
Там, пiд вiкном, нiчний проходить потяг
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116122709925
Свидетельство о публикации №116122709925
Рецензии