Хто вона мені? Не знаю... Не кохана, не коханка.
Задзвонили – посміялись – попрощались – вся любов.
Каже, що на мої вірші так чекає кожен ранок,
ніби ми давно знайомі, аж на щічках грає кров.
Просто. Жодних зобов'язань. Подзвонили – дуже добре.
Не вдалось, на мали часу – не біда, ще буде час.
Де живе вона – не знаю. Може, мав би йти за обрій.
Але ми напевне знаєм: ці стежини – не для нас...
Хто я їй? А що сказати? Не коханий, не коханець.
То вона підніме трубку, то підніму трубку я.
Але я чомусь стараюсь написати вірш на ранок,
щоби вранці усміхнулась... Хто? Не знаю. Та – моя...
Хто вона менi? Не знаю. Не кохана, не коханка
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116122708529
Свидетельство о публикации №116122708529
Рецензии
Ой,як гарно!
Але я чомусь стараюсь написати вірш на ранок,
щоби вранці усміхнулась... Хто? Не знаю. Та – моя...
І цим все сказано!
Дякую за чудовий віршик!
Алла Скворцова 05.02.2020 01:22 • Заявить о нарушении
Але я чомусь стараюсь написати вірш на ранок,
щоби вранці усміхнулась... Хто? Не знаю. Та – моя...
І цим все сказано!
Дякую за чудовий віршик!
Алла Скворцова 05.02.2020 01:22 • Заявить о нарушении
