НабIйна лАгiдна Марiйка та ЗЛЮЧа змиЮка Мaрiчka

НабIйна лАгiдна Марiйка та ЗЛЮЧа змиЮка нэ ЗМИЙка Мaрiчka
ЛАгiдна МарИйка, ЗМИйка МарИчка i нэспокИйна РИчка
ЛАгiдна МарИйка, ЗМИйка МарИчка та нэспокИйна РИчка
  (Моя вяриация - подрожАние 27.12.2016)

ТЫХа - а - та ж нэ змИйка - лАгiдна НабIйна:
хоч сЫльна та стИйка, та гнучкА - як змИйка:
СЭРцэ ы НЭйи дОбрэ, вИрнэ та нэ ГРЭбнэ -
КАЖуть про них: ""- щЕдрэ!""

        ОюбЭзна та мЫла - дОбрая дивчИна -
        ТАКЫХ ты нэ чАсто у жыттИ зустрИнэш:
        А в чОму ж загвОздка, у чОму ж прычИна -
       з 
         пАрубком та з хлОпйэм - йийИ нэ зустрИнэш:
пАрубкы та хлОпйи - НЭ идУть до НЫХ - НАче до чумНЫХ!

ВЬється - нАче змИйка - нэспокИйна рИчка, -
ТУлыться блызЭнько - до пиднИжжя гор.
А на тОму бОцi - там жывЭ МарИйка, та сэстрА - МарИчка -
В хАтци - що сховАлась - у зэлЭный бор!

       РИЧКа та карпАтсь - гирськА - як кавкАзсь -
       тэчЭ з полонЫны та з высОныъ ГИР:
       пидСТУПна, пихАста - нэ дитЯча кАзка
       В РЛВинь швыдкА, ЗЛЮЧа - мов скажЭный ЗВИР!

          Хаты заторлЯе, сЭлыща змывАе,
      ЗНОСыть рИдну зЭмлю - ТИСу ра в ДунАй!
    Та й людЭй нэмАло - в пОвинь загынАе
   а пОвинь мынАе - ТА ж самая РИчка - вжэ нэ пЭкло - РАЙ!

             ОЧЬ такК й МарИчка - як скажЭна РИчка:
             мов змиЮка злЮча - на вэсь БИлый Свит!
             йийИ ж хлОпци люблять: чаривнА МарИчка -
             БО ж вонЫ нэ знають - що здобУдуть БИД!

             з лАдану пахУча - як у тЭчку сУча -
             кобелЯк збырАе - з усИх майж КарпАт:
             як багнО вонЮча, болотнЯ трясУча -
             ГОРэ неймовИрнэ - для хорОмив, ХАТ!
      
         Як из хаты вЫйдэ та на гАнку стАнэ -
         Аж блыщИть красОю - широчИнь рикЫ!
         А як усмихнЭться, ще й глЯнэ з-пид-лОбу:
          "- Хоч скачИ пид вОду!" - кАжуть парубкЫ!

         ТО ж нэ вЫхор крУтэ, ж нэ дИвка крУта -
          МАбуть дИдько крУтэ - вид змийИ отрУта:
          для людЭй загЫбэль та лЫхо лыхЭ -
           ВСЭ - ЩО вонА рОбыть, ВСЭ - ЩО НАМ нэсЭ!

           Нэ пытАйтэ - хлОпци - чом я одынОкый -
           Берегом так пИзно - мОвчазний ходжУ!
           Там - на тОму бОци - залишИв я спОкий -
           и тудЫ до-рОги - я нэ знаходжУ !

           Та ж нэхАй смиЕться - нэспокИйна рИчка,
           Всэ-однО на тОй бик - я путИ знайдУ:
          "- ЧУеш, чи нэ чУеш - чаривнА МарИчка -
             Я ж до твого сЭрця - клАдку прокладУ!

             ВИзьму твоЕ сЭрцэ - та й запрАвлю пЭрцэм,
             а вжэ ж мое сЭрцэ - ТЫ визьмы собИ!
             ТЫ ж булА бэз сЭрця - з пЭрцэм - ЗАМисть сЭрця:
             ХАЙ жэ мэнИ бУдэ - ГАРНо - як тобИ!"

         ********************

   А ВОТ ВАМ - оригинал для моего подрожАния:

     Мaрiчka
Слова: Михайло Ткач
Музика: Степан Сабадаш

В'ється, наче змiйка, неспокiйна рiчка,
Тулиться близенько до пiднiжжя гiр.
А на тому боцi, там живе Марiчка,
В хатi, що сховалась у зелений бiр.
Як iз хати вийде, на порозi стане -
Аж блищить красою широчiнь рiки.
А як усмiхнеться, ще й з-пiд лоба гляне:
"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки.
Не питайте, хлопцi, чом я одинокий
Берегом так пiзно мовчазний ходжу.
Там на тому боцi загубив (залишив ?) я спокiй
i туди дороги я не знаходжу.
Та нехай смiється неспокiйна рiчка,
Все одно на той бiк я путi знайду:
"Чуєш, чи не чуєш, чарiвна Марiчко,
Я до твого серця кладку прокладу."

В'ється, наче зм_йка, неспок_йна р_чка,
Тулиться близенько до п_дн_жжя г_р.
А на тому боц_, там живе Мар_чка,
В хат_, що сховалась у зелений б_р.

Як _з хати вийде, на пороз_ стане -
Аж блищить красою широч_нь р_ки.
А як усм_хнеться, ще й з-п_д лоба гляне:
"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки.

Не питайте, хлопц_, чом я одинокий
Берегом так п_зно мовчазний ходжу.
Там на тому боц_ загубив (залишив ?) я спок_й
_ туди дороги я не знаходжу.

Та нехай см_ється неспок_йна р_чка,
Все одно на той б_к я пут_ знайду:
"Чуєш, чи не чуєш, чар_вна Мар_чко,
Я до твого серця кладку прокладу."
      .................
         ВИК: ДонЭцьк: 27.12.2016