Лина Костенко В сумраке... Перевод

ЛІНА КОСТЕНКО

У ПРИСМЕРКОВІ…

***

У присмеркові доброї дібровості
пшеничний присмак скошеного дня.
На крутосхилах срібної дніпровості
сідлає вічність чорного коня.

Киреї  хмар на плечах має вічність.
Вони пливуть кудись на Чигирин.
Я хочу в степ. Я хочу в непоміченість.
По саму душу в спокій і полин.

Отак брести. А тиша – як в соборі
з давно-давно загубленим ключем.
Холоне степ, і невкипілі зорі
Рогатий жук виймає рогачем.

А там – Дніпро, аж ген до Базавлука,
аж за пороги й далі за лиман.
Об цілий світ спіткнулася розлука
і йде на нас, страшна, як Тамерлан.

А ти десь там, за даллю вечоровою.
а ти десь там, за морем тишини, -
так владно, так повільно вичаровуєш
мене із ночі, з тиші, з далини…


Перевод с украинского языка

НИЛА ВОЛКОВА

В СУМРАКЕ…

***

Здесь в сумраке ласкающей дубровости
пшеничный привкус скошенного дня.
На склонах же серебряной днепровости
седлает вечность черного коня.

Киреи туч несет с собою вечность.
Они плывут туда на Чигирин.
Я в степь хочу. В седую  незамеченность.
По душу самую – в покой, в полынь.

Вот так брести. А тихо, как в соборе
с давным-давно утерянным ключом.
И стынет степь. Недокипели зори.
Рогатый жук их снимет рогачом.

Там – Днепр, рукой подать до Базавлука,
аж за пороги, дальше за лиман.
О целый свет споткнулась тут разлука.
Идет на нас, страшна, как Тамерлан.

Ты где-то там, за далями вечерними,
ты где-то там, где тишины шелка –
так властно, не спеша, и так волшебно
меня, как маг, влечешь издалека…

2016