материнське ремесло

Вється річка тиха, тиха,
Спить за вербами село,
Ставить мама-лебедиха,
Лебедяток на крило.
Ще вони, слабкі та сірі,
Бють крилами по воді,
Цю науку в певній мірі,
Памятайте  молоді.

Розправляють, діти крила,
Над водою не дарма,
Що лебідка говорила,
Це спитає їх зима.
Дорогі для мами діти,
Поки стануть на крило,
Його нікуди подіти,
Материнське ремесло.

Полетять, птахи у вирій,
Міцно стануть на крило,
Дай їм Боже жити в мирі,
Повернутися в село.
Що поробиш? Це природа,
Богом створені всі ми,
Хай існує добра згода,
Між птахами і людьми.
   Клен і тополя
Обіймаються клен і тополя,
Руки-віти в обіймах сплели,
Бути разом, така їхня доля,
Честь і вірність навік зберегли.
Тополя та ростуть і кленята,
Їм вклоняються чемно до ніг,
Бо шанують і маму і тата,
А на скронях давно білий сніг.

Крони їхні роки побілили,
Навіть вітер зігнути не зміг,
Та удвох вони черпали сили,
Не біда, що упав білій сніг.
Їх кохання давно поєднало,
Не змогли розлучити роки,
А подружжя до всього звикало,
Це важлива посада-батьки.

Вже дорослими стали всі діти,
А онукам рахунку нема,
Я стареньким з того не радіти
І сміються вони жартома.
Листя вже золоте, не зелене,
Не лякає осіння пора,
Пам’ятайте ви тато і нене,
Що жили цілий вік для добра.
  Наука
Щоб навчитися читати,
Треба літери складати,
Кожне слово має зміст,
Слід до всього мати хист.
Набираю сово мама
Ось така у нас програма,
Підберу до складу склад,
Хай іде усе на лад.

Слів на світі є багато,
Ось авто, а в ньому тато,
Є коти, а є кролі,
Хліб духмяний на столі.
Власну назву має сонце,
Що нам світить у віконце,
Має назву хитрий лис,
Річка, поле, сад і ліс.

Дарма час не витрачаю,
А граматику вивчаю,
Хоч наука ця складна,
Та потрібна всім вона.
Говорю на рідній мові,
Мудрість є у кожнім слові.
Всі вони потрібні дуже,
Пам’ятай, це любий друже.