Прийшов новий рік і засипав відбитки
Від чорної смуги моїх помилок.
Неначе дбайливим і вірним був свідком,
Як примхи злилИся в останній дзвінок.
Частіш на уроках життя я відсутня –
Замріяним Янголом - в небо зі скель.
Рік білою крейдою креслив майбутнє –
Стежки, перехрестя, і простір, й тунель.
Вірніший, щоб шлях пасував, днями вразив,
Казав: "В пасмі світла від щастя ти плач,
До себе не треба тулити образи –
Ростануть рубці від минулих невдач".
*пасмо - полоса
*примха – причуда, прихоть
22.12.2016
ПрийшОв новИй рiк i засИпав вiдбИтки...
© Copyright: Светлана Пузина, 2016
Свидетельство о публикации №116122700241
Свидетельство о публикации №116122700241
Рецензии