Коли доля несправедлива буде
До тебе... і на серце туга ляже,
Коли навіть памя'ять усіх забуде
І хтось тобі образу в очі скаже...
Коли весь світ раптом стане немилим...
І скажеш ти: несила більше жити.
Ти все-таки згадай той профіль дивний,
Згадай, як він хотів тоді любити...
На мій портрет поглянуть не забудь,
Хай сльзи щастя затуманять очі...
Остання зустріч... і - щаслива будь...
І погляд той, довірливо-пророчий.
Хоч кілька слів ти напиши йому,
(якщо адреса ще не загубилась)
І пам'ятай - він не сказав люблю,
Але навічно в пам'яті лишилась
Твоя відвертість, вірність, простота,
Твоє кохання, муки всі і болі...
Всіх почуттів пекуча гострота,
Можливо вся твоя зрадлива доля.
1977р.
Коли доля несправедлива буде
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122611890
Свидетельство о публикации №116122611890
Рецензии