Тебе б обійняти сильно так, що й незнайомцю далеко десь стане тепло теж.
Тебе б усіма миттєвостями й щиростями без кордонів і меж,
Щоб вічністю став момент, а хвилина - рікою без берегів;
Тебе лиш, і міцно так, на сутінках і без свідків-богів.
А ти б відчув, і хоч стримано, та мені б також зрадів,
Мені, здавалося б, простій та холодній вервечці відомих слів.
Ти теж огорнув би лагідно і напрочуд тихо
Мене - розгорнуту й твою, але всього лиш книгу.
Твоя книга
© Copyright: Яна Сыса, 2016
Свидетельство о публикации №116122504369
Свидетельство о публикации №116122504369
Рецензии