Відчути все, що ми всі відчуваєм,
Й сказати так, щоби почули всі...
За це його і покарали
Червонопикі владні пси.
,,Якби було краще жити,
Я б віршів не писав..."
Нам би так вміти любити
І думати за свій край.
Василю, Василю, рвуть Україну,
Й Тараса не чують,
Російськомовні мужі,
У золоті сплять, На грошах ночують,
Чи не пора нам гострити ножі?
Я прошу, Я молю.
Усіх, хто мене чує,
Хай молитви наші почує.
За смерть свою не пробачте,
Це того вартує, це того вартує.
Пошліть своїх ангелів,
Наших охоронців небесних.
Бо слова вже всі марні,
Всі при владі нечесні.
Нехай допоможуть
Прозріти їм, грішним,
Бо ми вже не можем
Їх зрозуміти.
Слова їх набожні.
А справи безбожні,
Всі стали вельможі, Всі стали пани,
Ти, Господи, Боже.
Їм гріхів не прости.
Знаю, що прийшла пора
Вже діяти несамовитим.
Бо не діждемось ми добра
Від тих багатих й ситих.
Василю Стусу
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122502956
Свидетельство о публикации №116122502956
Рецензии