Хворі обличчя фасадів у місті
Нищать у погляді патріотизм:
тільки яскраве засмучене листя
Серце звеселить, а потім - униз.
Хто мені скаже, як спекатись страху?
Кожна клітина хапає чимдуж
Промені світла, як ранена птаха
Серед мільйонів згасаючих душ.
Я промайну вересневі утіхи,
В жовтні помітивши мороку гніт.
Серце вже чує, як трапиться лихо,
Бо вже забуло, як криється лід.
Де мої весни запестані болем?
Нині параліч - найкращий мій друг.
Лину з листопадом прямо додолу.
Ні, не спинити сезонний цей рух.
25.10.2016
Сезонний рух
© Copyright: Дарья Тальба, 2016
Свидетельство о публикации №116122500250
Свидетельство о публикации №116122500250
Рецензии