Якби ви знали
Отої, що за край веде...
Навіщо почуття мої насрпавді
Були слабкіш за розум? І піде
У забуття вся радість слова
Сказана мною... І мені
Чиясь найпотаємніша розмова,
Як сонце у вечірній млі,
Залишить відблиски тривоги,
Наповнить сумом щемні дні.
Свидетельство о публикации №116122408834