Остання любов

Остання любов*

Життя прекрасне, лиш збігає без зупинку.
Як пізно інколи кохання нас знаходить…
Ось друг у мене покохав вже літню жінку,
а насолодитись любов‘ю не виходить.

Не вистачає часу всьому дати раду
як сонце взимку, промінцем ковзнувши.
Що знову юність повертається – неправда,
не подолати прірву, двічі відштовхнувшись.

А тому нині два життя – уже на двох
і жодних сподівань чи зайвих обіцянок.
Та все ж безмежно я радію за обох,
що не злякались закохатись наостанок.

24.12.2016

* Спроба перекладу чи за мотивами твору Андрія Дементьєва „Позднее счастье“.

Андрей Дементьев
ПОЗДНЕЕ СЧАСТЬЕ
Прекрасна жизнь,
Но слишком коротка,
Как поздно нас порой любовь находит.
Вот к другу моему издалека
Пришла любовь,
А годы на исходе.
И жизни не хватило на неё,
Как солнца — зимам,
Соловьям — черемух.
Что юность возвращается
Враньё!
Не перепрыгнуть пропасть
В два приёма.
А потому
Две жизни на двоих.
И никаких надежд и обещаний.
И всё-таки я радуюсь за них.
Влюбившихся друг в друга
На прощанье.
1975