Востаннє вниз я подивлюсь,
Востаннє поглядом відчую,
Примарою із обрію зірвусь
І вітру своє тіло подарую
Змінити долю навіть не хотів
Тому, що проклятий і добре знаю
Існує безліч одинакових світів,
В яких я вниз по обрію злітаю
Назустріч смерті, крізь розбиті ліхтарі
Життя приречені летять, мов сніг
Щоб загубитись у холодній тишині
І тільки на могилі залишити слід
Снег
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2016
Свидетельство о публикации №116122400173
Свидетельство о публикации №116122400173
Рецензии